Без лицемірства, Господи, а з болю,
(Як рана від стріли у серці запече)
І невблаганно стане мучить долю,
Необережно дух знеможений зрече:
«Візьми мене, не хочу більше жити,
Бо надто хрест важкий: ні втримать, ні нести.
Немає тих, хто міг би зрозуміти,
Так в небо хочеться…» Спасителю, прости!
Прости, мій Боже, не від Тебе спрага,
Хоч несподівана – та руйнівна печаль,
Бо непохитну віру та наснагу
Цинічно підрива немилосердний жаль.
Навчи, Господь, в розбурхані хвилини
Вали-буруни в шумовиння розбивать,
В безвиході не прагнуть в домовину,
А з волі неба жити та вмирать!
Лидия Гапонюк,
Турция, Стамбул
Пишу стихи, прозу. Родилась в Украине, живу в Стамбуле.
Прочитано 362 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
